Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

З А К О Н У К Р А Ї Н И ПРО ОСВІТУ

Стаття 37. Навчальні заклади для громадян, які потребують
соціальної допомоги та реабілітації

1. Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати.

2. Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

3. Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

4. Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

5. Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

З А К О Н У К Р А Ї Н И ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

Стаття 21. Дитина і праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю.
Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Забороняється залучення дітей до участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.

Участь у трудовій діяльності дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України.

Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 26. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами
розумового або фізичного розвитку

Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється.

Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.

З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного розвитку до об'єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об'єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).

Діти-інваліди, які позбавлені батьківського піклування і проживають у державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом в порядку, встановленому статтею 33 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Стаття 27. Заклади для дітей-інвалідів та дітей з вадами
розумового або фізичного розвитку

Для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати), будинки-інтернати для дітей-інвалідів, дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. При направленні дітей до таких закладів останні мають обиратися з урахуванням принципу їх максимальної територіальної наближеності до місця проживання батьків або осіб, що їх замінюють.

Кошти на фінансування будівництва та утримання закладів для дітей-інвалідів і дітей з вадами розумового або фізичного розвитку в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах виділяються окремою статтею.

З А К О Н У К Р А Ї Н И ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Стаття 9. Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів
системи загальної середньої освіти

1. Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів I, II, III ступенів. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

До загальноосвітніх навчальних закладів належать:

середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів (I ступінь - початкова школа, II ступінь - основна школа, III ступінь - старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

спеціалізована школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

гімназія - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;

загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);

вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад ІI-III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

2. Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:

позашкільний навчально-виховний заклад - навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

професійно-технічний навчальний заклад - навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації - навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

3. Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати у своєму складі класи (групи) з вечірньою (заочною) формою навчання, класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів.

Загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності можуть мати у своєму складі інтернати з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок власника.

Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати навчально-виховні комплекси у складі навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів громадян, а також навчально-виховні об'єднання з дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб.

4. Перелік спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) визначається Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

5. Положення про загальноосвітні навчальні заклади затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Стаття 21. Соціальний захист учнів (вихованців)

1. Учням (вихованцям) загальноосвітніх навчальних закладів може подаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади та місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб України та громадян, які проживають за її межами, а також коштів фонду загальнообов'язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості забезпечуються транспортом до місця навчання і додому безоплатно.

2. Діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами індивідуальної корекції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

4. Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працевлаштовуються або продовжують навчання згідно з одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ
Стаття 23
1. Держави-сторони визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя з умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості а зобі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

2. Держави-сторони визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умо¬ви наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідаль¬ним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається, якщо можливо, і безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що здійснюють турботу про дитину, та має на меті забезпечення неповнолітній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлен¬ня здоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який дає змогу найповнішого залучення дитини до соціального життя та досягнення розвитку, включаючи культурний і духовний.

4. Держави-сторони сприяють у дусі міжнародного співробіт¬ництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров'я, медичного, психологічного та функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи розповсюдження ін¬формації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації для того, щоб роз¬ширити свої можливості та знання, набути більшого досвіду в цій галузі. З огляду на це, особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Міністерство освіти України
13.05.93 р. №135

Про затвердження
Положення про логопедичні пункти системи освіти

З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконан¬ня Закону України "Про освіту" та розширення мережі логопедич¬них пунктів і посилення їх ролі у наданні спеціалізованої допомоги школам, дошкільним закладам наказую:
1. Затвердити схвалене колегією Міністерства освіти України (протокол № 8/6 від 17. 02. 93 р.) Положення про логопедичні пун¬кти системи освіти (додається).
2. Управлінням освіти Ради Міністрів Республіки Крим облас¬них, Київської і Севастопольської міських державних адміністра¬цій забезпечити виконання вимог цього Положення.
3. Даний наказ та Положення опублікувати в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти України".
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра О. Г. Мороза.

Міністр П. М. Таланчук

"Погоджено"
Заступник міністра охорони здоров'я України
В. М. Пономаренко
13.05.93 р.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЛОГОПЕДИЧНІ ПУНКТИ СИСТЕМИ ОСВІТИ

1.Загальні положення

1.1.Відповідно до наказу Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти” від 13.05.1993 р. №135, основним завданням логопедичного пункту є усунення різних порушень усної і писемної мови, запобігання різних відхилень мовного розвитку учнів, пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків.
1.2. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети.
Тривалість робочого тижня логопеда – 20 годин. Підготовка до занять, робота з документами проводиться у неробочий час.

2. Організація логопедичної роботи

2.1. На логопедичні пункти зараховують учнів загальноосвітніх шкіл, що мають різні відхилення мовного розвитку, виявлені учителем-логопедом або лікарем районної поліклініки.
На логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовні вади яких перешкоджають успішному навчанню. Мова навчання на логопедичному пункті визначається відповідно до Закону України про мови.
Прийом учнів з вадами мови на логопедичні пункти проводиться протягом усього навчального року в міру звільнення місць.
2.2. Обстеження учнів для зарахування їх на логопедичний пункт проводиться з 1 по 30 вересня і з 1 по 30 травня.
Логопед веде список дітей з вадами мови. ( додаток 1). Відомості про них подаються в орган державного управління освітою, у віданні якого перебуває логопедичний пункт.
Логопеди обстежують направлених до логопедичного пункту дітей які зараховуються у перші класи шкіл. З дітьми, що мають мовні порушення, логопеди проводять корекційні заняття.
Відомості про дітей, зарахованих на логопедичних пункт, логопед занотовує у мовній картці( додаток 2).
2.3. Початок і закінчення навчального року встановлюється відповідно до Положення про середній навчально-виховний заклад України.
2.4. На логопедичному пункті одночасно працює 25-30 дітей. Заняття з ними, як правило, проводять у години, вільні від уроків.
Основна форма організації навчально-корекційної роботи – групові заняття. Наповнюваність груп – 4-5 чоловік.
2.5. На логопедичному пункті комплектують такі групи: з вадами читання і письма, зумовленими порушеннями мовного розвитку, з відхиленнями фонетичного і лексико-граматичного розвитку (нерізко виражений загальний недорозвиток мови), із заїкуватістю, з вадами вимови окремих фонем.
По можливості до груп добирають дітей з однорідними порушеннями мови й однакового віку. Допускається комплектування груп учнів з різних класів.
2.6. Заняття з кожною групою дітей на логопедичному пункті проводять 2 рази на тиждень (через день) і відмічають у журналі обліку відвідування.
( додаток 3).
Тривалість логопедичних занять для кожної групи – одна академічна година (45 хвилин).
З учнями, у яких наявні порушення будови артикуляційного апарату, проводять індивідуальні заняття 2 рази на тиждень по 15-20 хвилин з кожною дитиною.
2.7. Навчальний матеріал (слова, тексти, малюнки тощо), що використовується для виправлення мови, має відповідати навчально-корекційним завданням, вікові й рівню загальноосвітньої підготовки дітей.
2.8. Результати логопедичних занять відмічають у мовній картці дитини і доводять до відома класного керівника та батьків.
2.9. У разі потреби дітей з вадами мови логопед направляє до районної поліклініки для обстеження лікарями-спеціалістами (невропатологом, психоневрологом, отоларингологом та ін.). Висновки лікарів спеціалістів занотовуються у мовній картці дитини.
2.10. Відповідальність за обов’язкове відвідування учнями логопедичних занять, а також за додержання розкладу занять покладається на вчителя-логопеда, класного керівника та адміністрацію школи де навчаються ці учні.
2.11. Випуск дітей із логопедичного пункту проводиться протягом усього навчального року після усунення в них дефектів мови.

3. Учитель-логопед

3.1. Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.
3.2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються в порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.
3.3. Праця вчителів-логопедів, які працюють на логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.
3.4. Учитель-логопед веде заняття з дітьми по виправленню дефектів усної і писемної мови, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови, здійснює систематичний зв’язок з класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт, складає щорічний звіт про роботу і подає його у відділ освіти, бере участь у засіданнях методичних об’єднань учителів-логопедів, здійснює зв’язок з дошкільним закладом, лікарями-спеціалістами районної поліклініки, веде пропаганду логопедичних знань серед батьків, надає батькам консультації: які занотовуються у журналі обліку консультацій. ( додаток 4).
учитель-логопед зобов’язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. Логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.
3.5. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для учителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

4. Керівництво та контроль за логопедичною роботою

4.1. Безпосереднє керівництво і контроль за логопедичною роботою учителів-логопедів здійснюють органи державного управління освітою, у віданні яких перебуває логопедичний пункт.

5. Приміщення, обладнання і фінансування логопедичного пункту

5.1. Логопедичний пункт може розміщуватися у приміщенні дитячого садка або однієї із загальноосвітніх шкіл.
5.2. Логопедичний пункт, розміщений у школі, вважається класом-комплектом при встановленні штатів школи тільки стосовно кількості ставок робітничого і обслуговуючого персоналу.
5.3. Для логопедичного пункту виділяється кабінет площею не менше 20 м, який відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.
Логопедичний пункт забезпечується спеціальним обладнанням.
( додаток 5).
На районні (міські) органи державного управління освітою покладається відповідальність за обладнання логопедичного пункту, санітарне утримання і ремонт приміщення. Логопедичний пункт фінансується відділом освіти, у віданні якого він перебуває.

Додаток № 1
Список дітей з вадами мовлення
(заповнює логопед під час обстеження дітей прикріплених шкіл, дитячих садків)
1. Прізвище, ім'я.
2. Школа, дитячий садок.
3. Клас, група.
4. Домашня адреса.
5. Дата обстеження.
6. Успішність з рідної мови (на момент обстеження).
7. Вади мовлення дитини і рекомендації логопеда (зарахування на логопедичний пункт або консультація вчителеві, вихователю, батькам та ін.)

Додаток № 2
Мовленнєва картка

(заповнюють на кожного учня під час прийому до логопедичного пункту)

1.Прізвище, ім'я, вік.
2. Школа, клас, дитячий садок, група.
3. Домашня адреса.
4.ДАТА зарахування до логопедичного пункту.
5. Успішність з рідної мови (на момент обстеження).
6. Скарги вчителів чи батьків.
7. Висновок психоневролога.
8. Дані про хід розвитку мовлення.
9. Стан слуху.
10. Стан артикуляційного апарата (будова, рухливість).
11. Загальна характеристика мовлення.
а) запис бесіди, самостійних зв'язних висловлювань;
б) словниковий запас (охарактеризувати і навести приклади; словник у межах вжитку, ширший та ін.), чи правильно викорис¬товуються слова за значенням, чи є заміни слів, які частини мови переважно вживаються та ін.;
в) граматична будова (зазначити можливості граматичного оформлення мовлення: типи речень, які вживаються, наявність аграматизмів), навести приклади;
г) вимова і розпізнавання звуків: 1) вимова звуків: відсутність, неправильна вимова, заміна і сплутування окремих звуків; 2) розпізнавання звуків на слух; 3) вимова слів з різним складом, навести приклади; 4) темп і чіткість мовлення.
12. Письмо: зразки диктантів первинного обстеження, учнів, які раніше не відвідували логопедичний пункт, і при випуску.
13. Читання:
а) успішність з читання на момент вступу до логопедичного пункту;
б) характеристика володіння технікою читання;
в) помилки під час читання;
г) розуміння прочитаного.
14. Прояви заїкуватості.
15. Коротка характеристика дитини за даними педагогічних спос¬тережень (стійкість уваги, працездатність, спостережливість, став¬лення до свого дефекту).
16. Висновки логопеда.
17. Результати виправлення мови (зазначають в картці на момент випуску з логопедичного пункту. Ці картки візують учитель, вихо¬ватель дошкільного навчального закладу або батьки).

Додаток № З

Журнал обліку відвідування

Облік відвідування занять дітьми ведуть у журналі. На кожну групу дітей відводять відповідну кількість сторінок.
Для дітей, з якими проводять індивідуальні заняття, відводять окремі сторінки.
У кінці журналу відводять місце для опису стану мовлення та успішності дітей, що заповнюють за такою формою:
1. Прізвище, ім'я.
2. Школа - клас, дитячий садок - група.
3. Домашня адреса.
4. Дата зарахування до логопедичного пункту.
5. Вади мовлення.
6. Дата випуску з логопедичного пункту.
7. Стан мовлення, успішність на час випуску, рекомендації щодо подальшої роботи.
Відомості беруть з мовних карток.

Додаток № 4

Журнал обліку консультацій

(заповнює вчитель-логопед при наданні консультацій батькам у логопедичному пункті)
1. Дата консультацій.
2. Прізвище, ім'я.
3. Школа, клас, дитячий садок, група.
4. Домашня адреса.
5. Вади мовлення.
6. Рекомендації логопеда.

Додаток № 5

1. Настінне дзеркало для логопедичних занять (50*100см ) 1 шт.
2. Настільне дзеркало (60*80 см) 1 шт.
3. Дзеркало для індивідуальної роботи (9*12 см) 8 шт.
4. Логопедичні зонди, шпателі 8 компл.
5. Умивальник 1 шт.
6. Настільна лампа 1 шт.
7. Класна дошка 1 шт.
8. Шафи 2 шт.
9. Столи лабораторні 2 шт.
10. Стіл канцелярський 1 шт.
11. Парта одномісна 6 шт.
12. Стілець 6 шт.
13. Магнітофон 1 шт.
14. Програвач з набором платівок 1 шт.
15. Діапроектор або фільмоскоп 1 шт.
16. Наочний матеріал з розвитку мовлення (предметні, сюжетні, малюнки та ін.) 1 шт.
17. Настільні ігри
18. Підручники й навчальні посібники
19. Прилад для корекції мовлення АІР - 6 6 шт.
20. Відеомагнітофон 1 шт.
21. Відеокасети 10 шт.
22. Екран 1 шт.
23. Візуальні прилади 1-2М, Унітон та ін. По одному.
Примітка: над стінним дзеркалом має бути електричне освітлення.